Наша історія
Катедральний костел у Кам’янці-Подільському зберігає пам’ять про княжу добу, готичне будівництво, ренесансні перебудови, барокову велич, випробування імперіями та радість повернення храму вірянам.
Його архітектура та історія поєднують різні епохи міста, а мінарет зі статуєю Божої Матері став унікальним знаком християнського відродження і благословення над Кам’янцем.
Спорудження першої святині. За велінням та патронатом литовських князів Корятовичів у Кам’янці-Подільському збудували перший дерев’яний костел на честь Святих Апостолів Петра і Павла.
Після заснування Кам’янецької дієцезії, процес якого тривав упродовж 1375–1382 років, скромний дерев’яний костел офіційно став катедральним собором — головним храмом єпархії.
Закладання мурованого храму. Кам’янецькі єпископи Мацей зі Старої Ломжі та Павло із Боянчиць почали масштабні будівельні роботи. Завдяки їхнім старанням на заміну дерев’яної постає перша велична мурована катедра у готичному стилі.
Єпископ Яків Бучацький ініціює перебудову костелу. Храм оновлюють та надають йому більш світлих і гармонійних рис архітектури Ренесансу.
Розширення святині. Для величнішого проведення літургій до катедри прибудовують пресвітерій — окрему вівтарну частину, що збільшило простір храму.
Після переходу Кам’янця-Подільського до складу Османської імперії християнський собор упродовж 1672–1699 років перетворено на мечеть султана Мехмеда IV. До храму прибудовують мінарет із півмісяцем на вершині. Цей мінарет зберігся до наших днів і став унікальною особливістю храму.
Після повернення Кам’янця до складу Речі Посполитої провели урочистий чин реконсекрації катедри. На знак відновлення християнства над півмісяцем на вершині мінарету встановлюють дерев’яну статую Богородиці.
Святиня зазнає реконструкції у стилі пізнього бароко. Єпископ Стефан Рупневський укладає розкішний головний вівтар, а єпископ Миколай Дембовський прикрашає інтер’єр: з’являються вишукані катедральні стаси, амвон, сповідальниці та новий орган.
Завдяки старанням єпископа Миколая Дембовського дерев’яну скульптуру на мінареті замінюють величною мідною фігурою Божої Матері, яка сягала 4,5 метра. Виготовлена на замовлення та доставлена з Гданська, вона й сьогодні височіє з жестом благословення над містом.
У костелі встановлюють орган, замовлений в австрійській майстерні Карла Гессе. Інструмент і сьогодні у робочому стані, а його звучання можна почути під час Богослужінь, концертів та вечорів органної музики.
Російський цар Олександр II у процесі репресій проти католицької церкви ліквідовує Кам’янецьку дієцезію. Собор позбавляють статусу катедри, і він стає звичайним парафіяльним храмом.
Після 54 років собор знову отримує свого архіпастиря — відбувається урочистий інгрес єпископа Петра Маньковського.
Більшовицька влада під гаслом вилучення церковних цінностей пограбувала катедральну скарбницю. Було вивезено унікальні літургійні речі та історичні реліквії.
Радянський режим остаточно закриває собор для Богослужінь, перетворивши християнський храм на музей атеїзму.
Під час німецької окупації вірянам вдається відновити релігійне життя, і катедра знову функціонує як римо-католицький храм.
Із поверненням радянської влади костел знову відбирають у парафіян і перетворюють на музей.
Напередодні здобуття Україною незалежності, завдяки наполегливим старанням вірян, храм повертається релігійній громаді. 28 червня відбулась реконсекрація катедрального собору, а 29 червня, на храмове свято святих Петра і Павла, тут відправляють першу Святу Месу. Настоятелем парафії стає отець Роман Тваруг.
Відродження дієцезії. Після 65 років комуністичного руйнування відновлюється Кам’янець-Подільська дієцезія. Відбувається історичний вступ до катедри єпископа Яна Ольшанського. З 2019 року розпочато його беатифікаційний процес.
Відбувся урочистий інгрес єпископа-ординарія Леона Дубравського. Після досягнення канонічного віку з 1 липня 2025 року він став єпископом-емеритом.
Кам’янець-Подільська дієцезія отримала нового єпископа-ординарія. Відбулась урочистість інгресу до катедри єпископа Едуарда Кави.